Бабинецького ЗЗСО І-ІІІ ст. № 13
Наприкінці XX ст. 90 % населення Бабинець було неписьменним, освіту мав лише пан. 1900 р. в селі відкривають однокласну церковнопарафіяльну школу. Робітники місцевого заводу за навчання своїх дітей платили гроші. Один учитель навчав 30 учнів. На вивчення Закону Божого відводили 6 год. на тиждень, арифметики – чотири години.
1917 р. навчанням було охоплено понад 30 дітей, учитель мав середню освіту. Про школу довоєнного періоду в Бабинцях ділилася спогадами вчителька хімії Г. М. Боднар: «1937 р. я приїхала в Бабинці на посаду вчительки хімії і біології. Школа була просторою, мала багато вільних кімнат. У кабінеті не вистачало обладнання. Я пішла на завод, і мені дозволили взяти старі пляшки, колби, скляні трубочки. Батьки зробили полички і вийшов гарний хімічний кабінет. Школа мала пару коней і віз, діти вивезли сміття, повирубували бур’яни. Навесні я розпланувала дослідні ділянки, їздила до Немішаївської дослідної станції і Бородянської сортодільниці за насінням ячменю, вівса, кукурудзи, щоб засіяти ділянки. Учні змагалися за кращий урожай, а восени організовували виставку досягнень».
Мирну працю людей і навчання дітей перервала війна. Десь у липні-серпні 1941 р. ворог з’явився у Бабинцях. У шкільному приміщенні німці створили шпиталь. Хазяйнували в селі до листопада 1943 р., а коли почали відступати, то школу спалили. Вже у грудні 1943 р. навчання в школі вирішує відновити Г. М. Боднар. В учительському будинку пустували дві кімнати. Саме їх перетворили на навчальні класи. З дому діти принесли стільці; назбиралося десь 25 учнів 1—4-х класів.
1950 р. Бабинецька школа працює як середня. У 1957 р. відбувся п’ятий повоєнний випуск. За цей час школа випустила 172 учні. 1957 р. в школі працював 31 учитель, із них шестеро були випускниками школи, навчали вчителі 452 учнів. Саме тоді в Бабинецькій школі почав працювати П. І. Самофалов. Він організував будівництво нового двоповерхового приміщення школи, в якому учні навчаються й тепер.
У школі було два приміщення: старе (колишній панський будинок) і нове. Навчалися у дві зміни близько 800 учнів. Працювало 60 учителів.
Разом зі школою збудували й двоповерховий будинок для вчительських сімей.
З 1953 р. до 2013 р. учні школи одержали 17 золотих і 20 срібних медалей, 129 – закінчили навчання з похвальними грамотами. До середини 40-х років директором школи був Кухарець Василь Радіонович. До 1957 року директором школи був Септа Федір Федорович. З 1957 року очолював педагогічний колектив Самофалов Петро Іванович. З 1973 року педагогічний колектив очолювали Корчинський Юрій Феліксович, Капітанчук Іван Михайлович, Богусевич Франц Гнатович, Ткачук Федір Степанович, Сивура Марія Григорівна, Кислашко Олександр Павлович, Циганенко Юрій Андрійович, Цох Леонід Володимирович, Куліда Олександр Володимирович. З 1999 року по 2013 рік директором працювала Зубок Галина Федосіївна. На сьогоднішній день директором школи призначена Андрющенко Таміла Олександрівна.
Школа пишається своїми випускниками. Шестеро наших випускників і нині працюють вчителями в рідній школі. В літопис школи вписані імена відомих людей краю: Ігнатов А.М., – голова колгоспу, Герой Соціалістиної Праці; Сікорська Леся Анатоліївна – доктор юридичних наук, професор; Костецький Е.О. – декан Національного технічного університету України «КПІ». Нині випускники школи з гордістю говорять, що для них Батьківщина – рідний дім, вулиця, селище та їх школа.
