Історія школи

Бабинецька загальноосвітня школа

 І-ІІІ ступенів

Наприкінці XX ст. 90 % населення Бабинець було не­письменним, освіту мав лише пан. 1900 р. в селі відкри­вають однокласну церковнопарафіяльну школу. Робітни­ки місцевого заводу за навчання своїх дітей платили гроші. Один учитель навчав 30 учнів. На вивчення Зако­ну Божого відводили 6 год. на тиждень, арифметики — чо­тири години.

1917 р. навчанням було охоплено понад 30 дітей, учитель мав середню освіту. Про школу довоєнного пе­ріоду в Бабинцях ділилася спогадами вчителька хімії Г. М. Боднар: «1937 р. я приїхала в Бабинці на посаду вчи­тельки хімії і біології. Школа була просторою, мала бага­то вільних кімнат. У кабінеті не вистачало обладнання. Я пішла на завод, і мені дозволили взяти старі пляшки, колби, скляні трубочки. Батьки зробили полички і вийшов гарний хімічний кабінет. Школа мала пару коней і віз, діти вивезли сміття, повирубували бур’яни. Навесні я розпла­нувала дослідні ділянки, їздила до Немішаївської дослід­ної станції і Бородянської сортодільниці за насінням ячменю, вівса, кукурудзи, щоб засіяти ділянки. Учні змага­лися за кращий урожай, а восени організовували вистав­ку досягнень».

Мирну працю людей і навчання дітей перервала війна. Десь у липні-серпні 1941 р. ворог з’явився у Бабинцях. У шкільному приміщенні німці створили шпиталь. Хазяйнували в селі до листопада 1943 р., а коли почали відступати, то школу спалили. Вже у грудні 1943 р. на­вчання в школі вирішує відновити Г. М. Боднар. В учи­тельському будинку пустували дві кімнати. Саме їх пе­ретворили на навчальні класи. З дому діти принесли стільці; назбиралося десь 25 учнів 1—4-х класів.

1950 р. Бабинецька школа працює як середня. У 1957 р. відбувся п’ятий повоєнний випуск. За цей час шко­ла випустила 172 учні. 1957 р. в школі працював 31 учи­тель, із них шестеро були випускниками школи, навчали вчителі 452 учнів. Саме тоді в Бабинецькій школі почав працювати                   П. І. Самофалов. Він організував будівництво нового двоповерхового приміщення школи, в якому учні навчаються й тепер.

У школі було два приміщення: старе (колишній пан­ський будинок) і нове. Навчалися у дві зміни близько 800 учнів. Працювало 60 учителів.

Разом зі школою збудували й двоповерховий будинок для вчительських сімей.

 З 1953 р. до 2013 р. учні школи одержали 17 золотих і 20 срібних медалей, 129 — закінчили навчання з похва­льними грамотами. До середини 40-х років директором школи був Кухарець Василь Радіонович. До 1957 року директором школи був Септа Федір Федорович. З 1957 року  очолював педагогічний колектив Самофалов Петро Іванович. З 1973 року педагогічний колектив очолювали Корчинський Юрій Феліксович, Капітанчук Іван Михайлович, Богусевич  Франц Гнатович, Ткачук Федір Степанович, Сивура Марія Григорівна, Кислашко Олександр Павлович, Циганенко Юрій Андрійович, Цох Леонід Володимирович, Куліда Олександр Володимирович. З 1999 року  по 2013 рік директором працювала Зубок Галина Федосіївна. На сьогоднішній день директором школи призначена Дудник Таміла Олександрівна.

Школа пишається своїми випускниками. Шестеро наших випускників і нині працюють вчителями в рідній школі. В літопис школи вписані імена відомих людей краю: Ігнатов А.М., — голова колгоспу, Герой Соціалістиної Праці; Сікорська Леся Анатоліївна – доктор юридичних наук, професор; Костецький Е.О. – декан Національного технічного університету України «КПІ». Нині випускники школи з гордістю говорять, що для них Батьківщина – рідний дім, вулиця, селище та їх школа.